17 листопада 2019 року церква селища Демидівка раділа і приймала гостей з області, з Києва, з Німеччини в гарному новозбудованому Домі молитви. Ще рік тому в це важко було повірити, але з Божою допомогою і завдяки молитвам, злагодженій праці і жертовності багатьох братів і сестер, поряд із стареньким Домом молитви постав світлий, теплий новий Дім.

Разом із чоловічим гуртом церкви села Верба, групою місцевої церкви, всі присутні натхненним співом прославляли могутнього, вірного, доброго Бога і Спасителя.

Особливу молитву освячення і посвячення Дому молитви звершили брати-служителі, їх підтримала Церква і, віримо, що її почув Бог.

Із уст братів-пасторів Михайла Ільюка із Рівного, брата Олександра Городнюка, колишнього пастора цієї церкви, Валерія Качанова із Мукачево, Віктора Мельничука із Острожця, братів Андреаса, Генрі, Віллі з Німеччини, Віталія Волошина із Млинова, Миколи Чайки із Пісникова, лунали палкі проповіді, спогади, настанови і побажання пастору Олегу Леоновцю та церкві в Демидівці для подальшого життя і служіння, яке полягає у зростанні у вірі та щоденному звіщенні Євангелії односельцям.

Михайло Андрійович побажав, щоб у Домі молитви в церкві Божій панувала атмосфера любові, звучала проповідь Слова Божого у силі Духа Святого і лунало багато щирих молитов.

Церква в Демидівці заснована порівняно недавно, у 1995 році. На даний час нараховує 38 членів церкви. Її утворення стало результатом благовістя братів Шевчука Олександра Петровича (згодом переїхав у м. Дубно), Бондарчука Миколи Івановича (переїхав в с. Боремель). Олександр Павлович Городнюк, примирившись з Богом, не маючи особливого досвіду служіння, але з великою вірою і надією на Бога, прийняв служіння. Щоб духовно зростати, знання здобував у Біблійному інституті Рівного. Зараз брат Олександр проживає на Дніпропетровщині. Слова із Притч 3:5-6 «надійся на Господа всім серцем своїм…» стали хорошим побажанням.

Брат Валерій зачитав слова Ісуса Христа із Єв. Івана 14 розділу, 1-6 вірші «нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога і в Мене віруйте… Я є Дорога, Правда і життя». Рік назад не було навіть заготовлених матеріалів, але Бог зробив те, що не по силам людині. Він дав ресурси, і фінанси, і ми стали свідками Його могутності і сили. За це маємо дякувати і прославляти Його (Кол. 2, 1 Сол.5:18).   

Брат Віктор коротко і влучно нагадав присутнім Псалом 2:11 «Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням» і слова із Послання до Євреїв 12:14 «Пильнуйте про мир з усіма і про святість без якої ніхто не побачить Господа».

Брати з Німеччини приїхали за 1400 км, щоб дякувати, що Бог дав можливість познайомитись, спільно працювати, молитись, послужити церкві на Україні, допомогти в будівництві. Брат Андреас нагадав, що ми є живим камінням духовної будівлі Церкви. Дім молитви – засіб, інструмент, щоб ми могли свідчити, радіти, служити, прославляти Бога живого. В тексті книги пророка Ісаї 56:6-7 написано, що Бог спровадить на гору, в дім молитви народ, який буде слухати Його.

Брат Віталій назвав цей день – днем новосілля духовної родини.  Побажав із Першого послання Петра 2:17 «Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте.» Важливим є святе єднання в любові Божій.

Брат Микола Георгійович зауважив, що німецькі брати приїздять будувати лише якщо є готовий фундамент і провів аналогію, що Церква Ісуса Христа теж збудована на фундаменті, Яким є Христос, Його воскресіння. Послання до Євреїв 3:4 нагадує нам, що Той, Хто все збудував то Бог. Брат нагадав, що в справі духовного будівництва, так і фізичного, не обійтись без жертовності і у Бога пишеться пам′ятна книга, про те хто, що, як і чим будує (живе, служить).

Брат Генрі вручив на згадку фотоколаж із ключовими моментами процесу будівництва, нагадав, що найважливішим в Церкві є присутність Духа Святого. Він зачитав текст із Євангелії Марка 1, де йдеться про Христа, Який навчав у синагозі, як Той, Хто має владу. Бог може і хоче звільняти, зціляти тих, хто нещасні, засмучені, змучені життям. Такі люди є поряд з нами. Ми маємо розповісти їм про Христа.

Брат Дмитро Гусак, представник Біблійної місії (м. Київ), відповідальний за будівництво, передавши вітання від керівництва, вручивши в подарунок годинник, побажав бути однодумними (Флп. 2:1-5), цінувати час і використовувати його, щоб досягати душі через проповідь Євангелії. Це вже четвертий Дім молитви збудований в нашій області за сприяння місії. Михайло Андрійович нагадав і перше будівництво у Зарічному, що стало рекордом і чудом – за один тиждень звели і накрили приміщення, другий у Висоцьку, третій у Глинську. Де теж за п′ять з половиною днів вже стояли стіни. Жертовність (адже це був час їх відпусток), вправність, майстерність братів з Німеччини і наших братів і сестер просто вражала.

Заключну проповідь проголосив Андрій Корнійчук, голова Рівненського Обласного Об′єднання церков ЄХБ. Він побажав, щоб головним і ключовим у всіх питаннях життя церкви було Слово Боже. Від об′єднання вручив подарунок - Біблію великого формату (видання Українського Біблійного Товариства). Брат Андрій ще раз подякував всім, хто долучився до доброї справи будівництва і побажав, щоб тут люди знаходили нове життя з Богом. Бо все матеріальне – то тління, а найцінніше, це людські душі. Проповідував з Євангелії від Іоанна, 3 глава - про Никодима, одного із трьох найбагатших людей Єрусалиму, що належав до фарисеїв.  Про нього в Євангелії тричі згадується, що він той, хто приходив вночі. Він був набожний, але жив серед темряви, хоч думав, що просвітлений Законом, думав, що має світло в серці. Він прийшов як вчитель до Вчителя, як хороший, до Хорошого. Але проблема Никодима в тому, що він нічого не розуміє про народження згори, про яке говорить Ісус, про яке написано в Книзі пророка Єзекіїля 36. Без народження згори не побачиш Царства Божого. Ісус нагадав про Мойсея (Іоан.3:14), про мідного змія, на якого треба було з вірою подивитись, щоб вижити після укусу ядовитих змій. Никодиму потрібно було визнати свою належність до бунтівного грішного народу, щоб відчути свою глибинну потребу в Бозі, в спасінні. Треба було пізнати, що спасає не виконання ритуалів, закону, а віра в Ісуса Христа. Після бесіди з Ісусом в його думках, мисленні поступово відбуваються переміни. В сьомій главі, 50 вірш, вдруге згадується Никодим. Він захищає Христа в синагозі. Третій раз про Никодима записано у Єв. Іоанна 19:39.  Тепер він прийшов вдень. Він приніс необхідне для поховання тіла Ісуса. Ніч невідання, нерозуміння, невір′я минула для Никодима біля Голгофи, біля хреста і прийшло усвідомлення спасіння через віру в розп′ятого Ісуса. У кожного свій шлях до Бога, у Никодима він тривав приблизно три роки. Важливо сіяти Слово Боже, а Бог буде діяти і приводити до усвідомлення людиною власної гріховності, потреби у прощенні гріхів і спасінні по вірі.

В завершенні зібрання пастор Олег Леоновець нагадав що все, що ми можемо бачити це власність Бога Живого, відповідним має бути відношення. Навів чудову ілюстрацію стосунків. Хрест – де вертикальна лінія це наші стосунки з Богом, а горизонтальна – стосунки з людьми. Одне неможливе без іншого і кожен має задуматись про своє життя перед Богом.

 Олена Єгорова