4 листопада 2019 року сестри церков міста Рівне зібрались аби приєднатись до Всесвітнього дня молитви жінок-християнок. Всесвітнє об’єднання жінок-баптисток включає сім Континентальних Об’єднань, що об’єднують жінок з 151 країни. 

Для роздумів сестри використали тему підготовлену Карибським об’єднанням жінок-баптисток і його президентом Йвонною Піттер - «Ісус сяє через нас, коли ми служимо іншим».

Сестри комітету Рівненської області Світлана Седикіна, Людмила Лустюк, Оля Міцкевич в коротких промовах висвітлили тему служіння. Сестра-місіонерка Таня Мартін поділилась роздумами про «Серце слуги».

Далі Таіса Воронюк, керівник комітету сестринського служіння, закликала сестер розділитись на вісім груп і щиро молитись за потреби жінок з різних континентів згідно молитовного бюлетеня.            

Служіння:

Дозволяє нам виявити і розвивати свої духовні дари (1Кор. 12)

Дозволяє побачити чудеса (Івана 2)

Дозволяє відчути радість і мир, що з’являються в наслідок послуху (1Петра 4:10-11)

Допомагає нам уподібнюватися Ісусу. Ми починаємо дивитися на інших так, як Ісус дивиться на них, а також ми бачимо Ісуса в інших (Матв. 25:40).

Прив’язує нас до інших віруючих, які допомагають нам слідувати за Ісусом

Зрощує нашу віру. Коли ми виходимо з зони комфорту, Бог відкриває новий потенціал у нас і у Своїй Церкві.

Дозволяє нам відчути Божу присутність по-новому.

Підбадьорення і зцілення завжди йдуть поруч. Коли ми підбадьорюємо інших, вони отримують зцілення, а ми натхнення.

Приносить користь для душі. Дослідження довели, що волонтерська робота корисна для розуму і тіла, зменшує симптоми стресу і депресії. Витягує з нас таланти і прагнення, а також будує впевненість у собі, дає енергію і силу.  

Бог бажає діяти не лише через вас, а й у вас.   

 

РОЗДУМИ ВІД ПРЕЗИДЕНТА ЖІНОЧОГО ОБ’ЄДНАННЯ ВСБ (ВСЕСВІТНЬОГО СОЮЗУ БАПТИСТІВ)    

Ксения Магда (2015 -2020)              

Нещодавно я говорила з однією жінкою, яка відчувала себе абсолютно розбитою через постійні прохання від людей послужити їм. «Я відчуваю, ніби не живу своїм власним життям», - скаржилася вона. І це досить поширена проблема серед жінок по всьому світі. Жінок майже непотрібно заохочувати служити іншим, оскільки, здається, вони вже справжні професіонали у цій сфері! Але слухаючи жінку, що стояла навпроти, мене вразила одна річ. Вона не служила оточуючим, а прислуговувала, була рабою. Коли я сказала їй про це, вона відразу ж збагнула різницю!              

Біблія в кількох місцях проводить чітке розмежування між спадкоємницею і служницею (див. Гал. 3:23-4:9 або Івана 15:14-17). Рабиня повинна служити своєму господарю, а її власні потреби майже ніколи не задовольняються. Про доньку ж піклуються, і всю роботу вона виконує з власної волі, заради добробуту родини і справ свого Батька.   

Бог не створив людей, щоб вони були рабами комусь. Ми стаємо «підневільними», тому що створюємо собі «божків», котрі ставлять перед нами надмірні вимоги. Будучи рабами, ми керуємось страхом образити своїх господарів і бути покараними. Навіть наша гріховна, егоїстична природа може бути таким господарем. Відчуваючи себе виснаженим від служіння, нам потрібно задати собі одне запитання: Чому я роблю це? Чому я весь час прибираю? Кого я боюся? Чого я хочу досягнути цим? Можливо, я потребую, щоб люди мене більше любили? Ми – дочки у домі, а поводимось, як рабині. Подібно до старшого сина із притчі «Про блудного сина» (Луки 15) ми не знаємо, що неможливо заробити прихильність, тому що ми вже маємо її (1Кор. 3:21-23)!Виходячи з цього, ми служимо як Божі доньки. Ми знаємо, кому належимо, і нам не потрібно нічого заробляти. Ми живемо, тому що Бог нас дуже любить. Ми проводимо час за Його столом, розмовляючи з Ним і пізнаючи Його розум. Служачи, нам подобається робити внесок у свій власний дім і допомагати у «Божій справі» спасіння світу за допомогою того, що ми маємо. Інколи це легко робити, а інколи потрібно дуже багато зусиль. Наші потреби задовольняються Отцем, якому ми належимо, як діти і спадкоємці.

Ми не працюємо через почуття провини чи обов’язку  заробити собі на прожиття. Ми сяємо, служачи. Весь потенціал нашого Отця стає видимим для світу, коли ми робимо те, що любимо, і до чого маємо дари. Дійсно, це може забирати багато сил і часу, але саме через служіння заряд наших батарейок наповнюється,  а не спустошується! Тому, дорогі сестри, задаймо собі ці складні запитання і молімося про це. А потім, засяймо через своє посвячене служіння, щоб змінився цей світ.                                                   

 

ВСТАВАЙ І СВІТИСЬ ЧЕРЕЗ СЛУЖІННЯ          (Силвія Генрі, Ямайка)

Біблійна тема:  Матв. 20:20-28 «Хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам…Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!»  

Земне життя і служіння Ісуса було спрямоване на те, щоб виконувати справу Свого Отця. Його ціль - «Син бо Людський прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло!»   Соломії, матері Якова та Івана, було нагадано про це, коли вона попросила Ісуса, щоб її сини зайняли почесні, владні місця в Царстві Небесному. Насправді всі учні бажали отримати нагороду за своє слідування та служіння Ісусу. Але Він навчав їх, що його послідовники не можуть заробити собі Божу прихильність. Вона дається незаслужено і починається з особистих стосунків із Ним. Ісус сказав, що для того, щоб бути великим, потрібно служити Йому і своїм ближнім. Щоб бути великим, потрібно заплатити високу ціну – відректися самого себе і нести хрест.  Головною ознакою земного життя Ісуса було Його жертовне служіння. Через співчуття до інших Він досягав великої кількості людей. Він доторкався до фізично хворих, соціально незахищених та духовно сліпих. Служачи іншим, Ісус покірно виконував волю Свого Отця. Подібно Ісусу, наше служіння повинно мотивуватися любов’ю та посвяченням Богу. Через служіння іншим ми відображаємо Боже світло, яке видиме для всіх. (Матв. 5:15).

Покликані служити

Сам Господь закликає нас приєднатися до Його місії через служіння. Як Його представники в цьому світі, ми стаємо Його партнерами в служінні, коли живемо і чинимо так, як Він. Ми служимо не для того, щоб досягнути спасіння, а тому що вже спасенні. Тоді служіння стає природним наслідком нашого ходження з Христом і витікає з почуття покликання, яке ми здійснюємо з радістю і молитвою. В дійсності ми з любов’ю віддаємось іншим, використовуючи ті дари, якими Господь наділив нас, щоб дати притулок бездомним, нагодувати голодних, одягнути бідних і прихистити нужденних. Ми йдемо на самопожертву, не чекаючи у відповідь ніяких матеріальних нагород. Ісус сам сказав: «що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили». (Матв. 25:40). Саме Божий Дух дає змогу світлу Божої присутності засяяти, коли ми служимо у цьому «темному світі».

Служити як Ісус   

 В Івана 13:1-5 ми читаємо прекрасний приклад того, як Ісус послужив, виконуючи роботу, яку зазвичай в будинку виконували слуги. Він встав зі столу, скинув верхній одяг, взяв рушника і помив ноги учням. Вчинивши так, Ісус продемонстрував учням цінний приклад служіння. Як послідовники Христа, ми теж покликані жертовно відгукуватись на потреби інших, виконувати менш привабливі завдання, які часто залишаються непоміченими і неоціненими.   Помивши ноги Своїм учням, Ісус показав наочний приклад смирення і жертовного служіння. Цей вчинок був продиктований любов’ю, і Він вважав це привілеєм для Себе. Ми, як учні, дізнаємося, що Ісус сяє через любляче і співчутливе служіння, яке не нав’язується обов’язком, а випливає з самого серця, яке всередині надихається любов’ю до Бога і людей, яким ми служимо. Ми служимо, тому що поєднані з Ісусом Христом.

Як сяяти для Ісуса через служіння?                  

Бог довірив нам духовні дари, природні здібності, час, фінансові ресурси та досвід. Ми можемо використовувати те, що маємо, і бути подібними Доброму самарянину (Луки 10:25-37) чи Петру та Івану біля Красних Воріт (Дії 3:1-8). Коли ми служимо в ім’я Ісуса, то не лише виконуємо Божий задум для свого життя, але й практикуємо свою християнську віру, підкорившись Його керівництву. Через наші прості буденні вчинки доброти і милосердя засяє Божа добрість і велич.               

Служити подібно Христу означає поставити Бога в центр, надихатися Ним і змінюватися з Його допомогою.

Таке служіння діє на користь людей і для слави Божої, починаючи саме на тому місці, де ми є. Довкола нас знаходяться жінки, яких експлуатують, вони залякані, з синцями на тілі і побиті життєвими обставинами. Багато з них загублені і самотні, вони прагнуть змістовних і співчутливих стосунків, які задовольнять їхні життєві потреби.  Кожен з нас може стати каналом, через який жінки, не залежно від своїх обставин, можуть навчитися чути Божий голос, пізнавати Його серце і Його волю.               

Наше служіння іншим може витягнути нас зі звичного, зручного, комфортного середовища туди, де небезпечно. Можливо, прийдеться відкинути свої власні почуття непевності, непідготовленості і переступити через себе, щоб любити і служити тим, кого світ вважає недостойними любові. Таке жертовне служіння виводить нас із зони комфорту, щоб ми проповідували, навчали, любили і піклувалися про інших, щоб усі могли відчути світло Ісуса. Врешті-решт, світло найбільш видиме в темряві.               

З таким новим відчуттям місії, незалежно від того, де ми знаходимось, давайте підіймемось і засяємо для Ісуса через своє служіння. Давайте оновимо наше посвячення, щоб використовувати свій вплив, ресурси і голоси на Господній ниві, служачи іншим, для того щоб побачити, як світло Ісуса відображається через нашу християнську віру в словах і вчинках.